Днями ясними, ранками сірими
Ясными днями, серыми утрами,
Їхав козак з міста до вирію.
Ехал казак из города в рай. 1
Їхав полями, горами, селами -
Ехал по полям, по горам, по селам.
Бився зі злими, пив із веселими.
Сражался со злыми, пил с веселыми.
Йому дівчата всміхалися сонячно,
Девушки солнечно улыбались ему,
Небо зірками світилося по ночі.
Небо светилось звездам по ночам.
Погляд його був чистим і грізним,
Взгляд его был чистым и грозным,
Кінь його був - міцним і залізним.
Конь его был – мощным и железным. 2
Шабля - це зброя,
Сабля – это оружие,
Шабля - це правда,
Сабля – это правда,
Шабля - козацька це сила і влада.
Сабля – это казацкая сила и власть.
Серце - коханій,
Сердце – любимой,
Та коли треба - скажемо: Ша!
Но, если надо, скажем: Ша!
Шабля! Шабля! Шабля!
Сабля! Сабля! Сабля! 3
Шабля! Шабля! Шабля! Ша!
Сабля! Сабля! Сабля! Ша!
Вилися степом хмари хвилясті.
Вились степью волнистые облака.
Поля і вітер - таке воно, щастя.
Поля и ветер – такое оно, счастье.
Він наближався - тремтіли корони
Он приближался - дрожали короны,
І розкривались серця, як бутони.
И раскрывались сердца, как бутоны.
А коли бачив горе він люте
А когда видел он лютое горе
І розумів: це остання вже крапля,
И понимал: это последняя уже капля,
Більше не може, більше не буде,
Больше не может, больше не будет, -
В його руці з'являлася шабля!
В его руке появлялась сабля!
Шабля - це зброя,
Сабля – это оружие,
Шабля - це правда,
Сабля – это правда,
Шабля - козацька це сила і влада.
Сабля – это казацкая сила и власть.
Серце - коханій,
Сердце – любимой,
Та коли треба - скажемо: Ша!
Но, если надо, скажем: Ша!
Шабля! Шабля! Шабля!
Сабля! Сабля! Сабля!
Шабля! Шабля! Шабля! Ша!
Сабля! Сабля! Сабля! Ша!