Забрало сонце за собою день,
Забрало солнце за собой день,
Щоб завтра знову нам його віддати.
Чтобы завтра снова нам его отдать.
Я маю не один мільйон натхнень,
У меня не один миллион вдохновений,
Постійно прозріваючи кохати!
Постоянно прозревая любить.
Неймовірна! Ти - неймовірна!
Невероятная! Ты - невероятная!
Неймовірно, що очі твої
Невероятно, что глаза твои
Так схожі на небо!
Так похожи на небо!
Неймовірна! Ти - неймовірна!
Невероятная! Ты - невероятная!
Лиш я і ти! Нічого, нічого
Только я и ты! Ничего, ничего
Нам більше не треба!..
Нам больше не нужно!..
Ти - моє серце! Ти - душа моя!
Ты - мое сердце! Ты - душа моя!
Ти - все, про що я мріяв,
Ты - всё, о чем я мечтал,
Вірив до цих пір!
Верил до сих пор!
Ти - неймовірна! Щастя знову
Ты - невероятная! Счастье снова
Нас несе на своїх крилах,
Нас несет на своих крыльях,
Ти лише повір!
Ты лишь поверь!
Тиша - найкращі ліки
Тишина - лучшее лекарство
Від безнадійної рясної,
От безнадежного обильного,
Хворобливої зливи, яка,
Болезненного ливня, который,
Мов руїна, тяжко-тяжко
Словно руины, тяжело-тяжело
Падає за мною...
Падает за мной...
Неймовірна! Ти - неймовірна!
Невероятная! Ты - невероятная!
Неймовірно, що очі твої
Невероятно, что глаза твои
Так схожі на небо!
Так похожи на небо!
Неймовірна! Ти - неймовірна!
Невероятная! Ты - невероятная!
Лиш я і ти! Нічого, нічого
Только я и ты! Ничего, ничего
Нам більше не треба!.. [x2]
Нам больше не нужно!.. [x2]
Моя мила тиша...
Моя милая тишина...
Край тебе виявилась не завжди самотність...
С краю от тебя оказывалось не всегда одиночество...
І вік твоєї появи -
И возраст твоего появления -
Незазеленіння марних втрат моїх...
Незазеленение напрасных моих потерь...
Моя люба тиша...
Моя любимая тишина...
Тепер мені не шкода ні краплі своєї волі,
Теперь мне не жаль ни капли своей воли,
Бо ти і є дар!.. Дар люто любити її до скону!..
Ведь ты и есть дар!.. Дар страшно любить ее до конца!..